Зелених зір у космосі майже не буває — фізика зоряного світла зазвичай не дозволяє людському оку побачити такий колір. Але білий карлик WD J1330+6435 виявився винятком: розрахунки показують, що поблизу людина побачила б його зеленим, з відтінком шартрезу. Причина виявилася незвичайною.
Сліди натрію в надщільній атмосфері зорі поглинають значну частину жовтого, оранжевого та червоного світла, залишаючи спектр, який наш зір сприймав би як зелений. Дослідники з University of Warwick називають WD J1330+6435 першою відомою зорею, яка справді має виглядати зеленою для людського ока. Чому зелених зір майже не буваєКолір більшості зір насамперед залежить від температури їхньої поверхні.
Холодніші виглядають червонуватими або оранжевими, зорі на кшталт Сонця — білими, а найгарячіші набувають голубуватого відтінку. При цьому нагріта зоря випромінює світло одразу в широкому діапазоні довжин хвиль. Навіть якщо максимум випромінювання припадає на зелену частину спектра, сусідні кольори змішуються, і людське око сприймає таке світло як біле, а не зелене.
Саме тому астрономи довго вважали, що по-справжньому зелених зір практично не повинно бути. Що зробило WD J1330+6435 зеленимWD J1330+6435 — холодний білий карлик з температурою близько 4000 градусів Цельсія. В його атмосфері виявили кальцій, літій і натрій.
На думку дослідників, ці елементи потрапили на зорю разом із кам'янистим матеріалом — залишками об'єктів із попередньої планетної системи. Атмосфера холодного білого карлика настільки щільна, що атоми в ній взаємодіють інакше, ніж у звичайному зоряному газі. Через це натрій починає поглинати набагато ширший діапазон світла.
У випадку WD J1330+6435 особливо сильно пригнічується жовта, оранжева і червона частина спектра. Після цього залишене світло зміщується в область, яку людське око сприймало б як зелену з жовтуватим відтінком — приблизно колір шартрез.«Сліди натрію в атмосфері цього білого карлика поглинають оранжеву частину спектра, залишаючи після себе примарно-зелене світіння», — пояснив керівник дослідження Марк Голландс з University of Warwick. Але є нюанс: астрономи не побачили її зеленою безпосередньоВчені не спостерігали WD J1330+6435 як яскраву зелену точку через телескоп.
Білі карлики занадто малі та тьмяні, а відстані до них занадто великі, щоб людське око могло безпосередньо розрізнити їхній реальний колір. Тому дослідники виміряли спектр зорі — тобто розподіл її світла за різними довжинами хвиль — і потім розрахували, як це світло сприймала б зорова система людини. Саме моделювання показало, що при достатній яскравості та відстані WD J1330+6435 виглядав би зеленим.
Це важливе уточнення: йдеться не про зелену фотографію зорі, а про фізично розрахований колір, який побачило б людське око. Білі карлики виявилися набагато різнокольоровішими, ніж очікувалиЗелена зоря стала найнезвичайнішим результатом дослідження, але не єдиним. Команда вивчила 151 білий карлик у межах приблизно 65 світлових років від Землі та виявила п'ять об'єктів з помітно незвичайними кольорами — серед них зелені, жовті та рожевуваті відтінки.
За оцінкою авторів, приблизно один із 30 білих карликів може мати колір, помітно відмінний від звичного білого. Причини при цьому різні. Велика кількість вуглецю може робити зорю рожевою або фіолетовою, а особливості складу та щільності атмосфери здатні зміщувати колір у голубувато-зелену область.
Один з об'єктів, WD J1011+2845, виявився кандидатом на звання однієї з найчервоніших відомих зір: особливості його вуглецевого спектра мають надавати йому насичений рожево-лососевий відтінок. При цьому більшість досліджених білих карликів все ж залишилися дійсно білими: виражені кольорові відхилення виявили лише у невеликої частини вибірки. WD J1330+6435 цікавий саме як рідкісний виняток.
Він показує, що звичне правило «температура визначає колір зорі» може порушуватися, якщо хімічний склад і екстремальна щільність атмосфери достатньо сильно змінюють світло, що проходить крізь неї. Дослідження «Any colour you like: The diverse chromaticities of white dwarfs» опубліковано в журналі RAS Techniques and Instruments. За матеріалами: University of Warwick, RAS Techniques and Instruments.
