Перші супутники російської системи «Рассвет» уже створюють над Україною тривалі вікна зв’язку. Поки що покриття залишається переривчастим, а доказів підключення до нього бойових безпілотників немає. Однак розвиток угруповання може розширити можливості російських дронів на великих відстанях.
Росія прискорює розгортання власної низькоорбітальної супутникової системи, яку часто називають майбутнім аналогом Starlink. Проєкт реалізує компанія «Бюро 1440», що входить до російського «ІКС Холдингу». За оцінкою фахівця із супутникового зв’язку Володимира Степанця, перша комерційна група апаратів «Рассвет» уже забезпечує над територією України щонайменше два стабільні вікна покриття на добу.
Кожне з них може тривати понад годину. Окремі ланцюжки супутників проходять над різними регіонами України приблизно раз на півтори години. Однак постійного зв’язку поки що немає: після проходження над горизонтом апарати виходять із зони видимості, і канал переривається.
Це принципово відрізняє нинішній стан «Рассвета» від Starlink. Система американської SpaceX має тисячі супутників, завдяки чому користувацький термінал майже постійно бачить одразу кілька апаратів. Скільки російських супутників уже перебуває на орбітіПершу комерційну партію з 16 супутників «Рассвет-3» запустили 23 березня 2026 року за допомогою ракети «Союз-2.1б».
За даними спостереження за орбітою, один апарат згодом увійшов в атмосферу і згорів. Близько 12 супутників піднялися на висоту приблизно 500–520 кілометрів, ще кілька помітно відстають від основної групи. Другий пакетний запуск відбувся 19 липня. «Бюро 1440» офіційно не назвало кількість виведених апаратів, однак галузеве видання ComNews оцінює нову партію ще у 16 супутників.
Після запуску апарати не одразу виходять на робочу орбіту. Спочатку вони проходять перевірку, вмикають бортові системи та поступово піднімаються на необхідну висоту за допомогою власних двигунів. Якщо друга група рухатиметься зі схожою швидкістю, додаткові вікна зв’язку над Україною можуть з’явитися вже восени.
Але точна тривалість покриття залежатиме від розподілу супутників за орбітальними площинами. Коли покриття може стати цілодобовимСтепанець припускає, що за умови регулярних пакетних запусків приблизно раз на чотири місяці Росія теоретично може наблизитися до безперервного покриття території України влітку 2027 року. Це прогноз, а не затверджений графік.
Для його реалізації необхідно успішно вивести на орбіту нові партії, забезпечити надійність апаратів і розподілити їх так, щоб один супутник підхоплював зв’язок після відходу іншого. Раніше «Бюро 1440» заявляло про плани створити угруповання з понад 250 апаратів і запустити комерційний сервіс у 2027 році. Але супутники — лише одна частина системи.
Для реального використання потрібні користувацькі термінали з компактними антенами, здатними автоматично відстежувати супутники, що швидко рухаються. Компанія демонструвала прототипи такого обладнання, однак підтверджень масового виробництва та постачання терміналів російській армії поки що немає. Чому супутниковий зв’язок особливо важливий для дронівЗвичайний канал керування безпілотником обмежений дальністю радіозв’язку та рельєфом місцевості.
Для збільшення дистанції оператори використовують наземні або повітряні ретранслятори, а також мобільні мережі. Супутниковий термінал потенційно дає змогу передавати команди та отримувати відео за сотні кілометрів від оператора без створення ланцюжка наземних ретрансляторів. Такий канал може використовуватися для розвідувальних, морських і важких ударних безпілотників.
Російська влада вже пов’язувала розвиток низькоорбітального угруповання з керуванням дронами на великих відстанях. Супутниковий зв’язок також може ускладнити роботу засобів радіоелектронної боротьби. Однак він не є повністю невразливим: канал можна виявляти, пригнічувати або порушувати впливом на термінал і навігацію самого апарата.
Крім того, невеликий дрон має нести антену, модем і додаткове джерело живлення. Це збільшує вартість, масу та енергоспоживання безпілотника. На фронті з’явилися невідомі російські дрониПаралельно фахівець із радіозв’язку Сергій Бескрестнов повідомив про кілька раніше невідомих типів російських безпілотників.
Він опублікував отримані від військових фотографії апаратів, призначення яких поки що не встановлено. Невідомими залишаються їхня дальність польоту, маса бойової частини, спосіб навігації та канал керування. Також незрозуміло, чи були це серійні вироби, експериментальні зразки або модернізовані версії вже відомих дронів.
Прямих даних про наявність на цих апаратах терміналів «Рассвета» немає. Тому пов’язувати появу невідомих безпілотників із новим супутниковим угрупованням як із уже чинною бойовою системою передчасно. Дві події радше демонструють загальний напрям російських розробок.
Москва одночасно розширює лінійку безпілотників і створює інфраструктуру, яка в майбутньому може забезпечити їх зв’язком далеко за межами дії звичайних наземних каналів. Чому «Рассвет» поки не можна вважати другим StarlinkРосійська система вже вийшла за межі одиничних експериментальних запусків, але за масштабом усе ще не може зрівнятися зі Starlink. Кілька десятків апаратів можуть створювати окремі тривалі вікна, але не забезпечують безперервного доступу.
Для стабільної роботи потрібні значно більше супутників, наземні станції, серійні термінали та готова система розподілу трафіку. Головним показником стане не сам факт проходження супутників над Україною, а поява підтверджених терміналів на російських військових об’єктах, кораблях або безпілотниках. До цього моменту «Рассвет» залишається технологічною загрозою, що швидко розвивається і потребує спостереження, але ще не є готовою заміною Starlink на полі бою.
За матеріалами: «Мілітарний», ComNews про другий запуск супутників, ComNews про першу групу «Рассвет-3», Сергій Бескрестнов
