Німецький уряд відмовився приймати пропозицію італійської UniCredit щодо Commerzbank. Берлін назвав банк важливим для фінансування бізнесу та розкритикував агресивний підхід покупця. Німеччина відхилила поточну пропозицію італійської UniCredit щодо Commerzbank, одного з ключових приватних банків країни.
Федеральне агентство з управління держборгом і фінансовими активами заявило, що прийняття оферти не мало економічного сенсу, оскільки вона не передбачає належної премії до поточної ціни акцій Commerzbank. Держава залишається другим найбільшим акціонером Commerzbank і володіє приблизно 12% його акцій. У Берліні заявили, що підтримують стратегію самостійного розвитку банку та виступають проти "агресивного підходу" UniCredit.
Німецька сторона окремо наголосила, що Commerzbank відіграє важливу роль у фінансуванні економіки країни та середнього бізнесу. Банк також є значним роботодавцем і має стратегічне значення для фінансового центру у Франкфурті. UniCredit у травні подала добровільну пропозицію акціонерам Commerzbank у форматі обміну акцій.
За останніми даними, італійська група отримала згоду приблизно на 11% усіх акцій німецького банку. Водночас Commerzbank раніше також критикував умови угоди, заявляючи, що пропозиція не дає акціонерам достатньої премії та не містить переконливого стратегічного плану об'єднання. Конфлікт навколо Commerzbank став одним із найпомітніших банківських спорів у Європі.
Формально ЄС давно говорить про потребу більшої банківської консолідації, але ситуація з Commerzbank показує, що на практиці уряди не готові легко віддавати системні фінансові інституції іноземним покупцям. Для Німеччини питання виходить за межі ціни акцій. Commerzbank є важливим кредитором малого та середнього бізнесу, який вважається основою німецької промислової моделі.
Тому потенційна втрата контролю над банком сприймається як ризик не лише для фінансового сектору, а й для ширшої економічної політики. Для українського читача ця історія важлива як сигнал про зміну настроїв у Європі. Після енергетичної кризи, війни та зростання геополітичних ризиків держави дедалі частіше розглядають банки, інфраструктуру та промислові активи як стратегічні, навіть якщо формально йдеться про ринкову угоду між приватними компаніями.
Окремий висновок для бізнесу – великі транскордонні угоди в ЄС можуть блокуватися не лише через антимонопольні вимоги, а й через політичну оцінку ролі компанії для національної економіки. Це посилює невизначеність для інвесторів, але водночас показує межі відкритості європейських ринків у секторах, які уряди вважають критичними. За матеріалами: Handelsblatt, WSJ, Commerzbank
