За даними Мінсоцполітики, кількість робочої сили скоротилася на 40% у порівнянні із довоєнними роками. Проблема посилюється відсутністю працюючої системи профорієнтації та різними очікуваннями роботодавців та працівників. Про те, які спеціальності найбільш затребувані на сьогодні, де знайти роботу для мільйона ветеранів та скільки людей відчувають професійне вигорання.Зменшення населення – основна проблема на ринку праціВиклики з якими на сьогодні стикається ринок праці були обговорені під час конференції "Кадри вирішують: Нова архітектура економіки відновлення", яку провів незалежний аналітичний центр We Build Ukraine.На початку заходу керуючий директор Boston Consulting Group у Центральній та Східній Європі Ласло Юхаш нагадав про масштабне дослідження, проведене разом із центром We Build Ukraine, в результаті якого була розроблена комплексна Стратегія економічного відновлення України до 2040 року. Цей документ визначає 8 ключових секторів економіки та 4 основних драйвери економічного зростання. Одним із таких є робоча сила.Представляючи огляд ринку праці в Україні, Ласло Юхаш розпочав з того, що населення України знижувалося і до початку повномасштабного вторгення. Велика війна лише загострила цю проблему – багато людей виїхало з країни, багато було залучено до сил оборони. Згідно з дослідженням Boston Consulting Group, виїхали в основному молоді люди працездатного віку, що ускладнило проблему дефіциту кадрів всередині України. Тенденція до зниження населення є особливістю не лише України, цей тренд властивий всім країнам Центрально-Східної Європи (Польщі, Румунії, Угорщини та Болгарії). Проте, наша країна відстає від сусідів за рівнем продуктивності та заробітної плати, хоча за останні роки ці показники зросли.Позитивною рисою українського ринку праці залишається високий рівень освіти, який конкурує з європейським, навіть з Німеччиною. "Ми можемо на цьому фундаменті будувати економічне зростання. Це може бути тим фактором, який відіграє позитивну роль у економічномі зростанні у майбутньому", – сказав представник Boston Consulting Group.Підсумовуючи результати дослідження, Ласло Юхаш сказав, що в короткостроковій перспективі для покращення ситуації нашій країні треба реформувати систему навчання кадрів, щоб вона давала людям, ті компетенції, яких дійсно потребує економіка. В довгостроковій перспективі важливо створити сучасні професійні центри та продовжувати вирівнювати рівень заробітних плат до європейських показників. Щодо створення навчальний центрів, під час конференції висловився проректор із зовнішніх зв'язків та суспільного служіння Українського католицького університету Дмитро Шеренговський та перший проректор "Дніпровської політехніки" Артем Павличенко. Освітяни зазначили, що університети вже ведуть активну співпрацю із бізнесом, щоб їх програми відповідали фактичному запиту на ринку праці. Зокрема, в "Дніпровській політехніці" навчають студентів працювати на сучасних автоматизованих виробництвах, які використовуються у багатьох компаніях.Мотивація людей, які шукають роботуБільш детальне дослідження щодо рівня, структури та мотивації безробітних людей, яке було проведене за підтримки швейцарської гуманітарної організації Helvetas Swiss Intercooperation в рамках угоди із урядовими установами Чехії, представила голова галузевої ради Федерації металургів України Олена Колеснікова. Було опитано 55 тисяч українських компаній з різних регіонів, в яких працюють 4,2 мільйони людей, також респондентами стали 69 тисяч безробітних людей. 40% компаній-респондентів повідомили, що відчувають дефіцит кадрів. Він викликаний процесами мобілізації, недостатнім рівнем кваліфікації та завищеними очікуваннями з боку пошукачів. Дослідження встановило ще один вражаючий факт: лише 79% людей, які зареєструвалися у центрі зайнятості готові працювати. Інші люди, фактично, реєструються, щоб отримати виплати. Більшість людей не розглядають можливість свого професійного розвитку, лише 28% опитаних безробітних беруть це до уваги.Дослідження встановило, що найбільш затребуваними професіями на сьогодні є робітничі спеціальності – водій, швачка, тракторист, слюсар, електрогазозварювальник.Приклад спеціальності "швачка" розкрив глибоку проблему невідповідності отриманої освіти та потреби ринку праці. За словами Олени Колеснікової, в Україні багато закладів профтехосвіти готують людей за цією спеціальністю “швачка”, але щоб наповнити півторарічну програму, вони додають до програми інші предмети і вже випускають людей вищої кваліфікації, наприклад, дизайнерів одягу. "Коли людина виходить із такою кваліфікацією, вже не хоче працювати швачкою, бо вона має більш високу кваліфікацію. Вона хоче іншу посаду, а роботодавцю потрібна саме швачка, тому у нас виходить дефіцит", – пояснила Колеснікова.Дослідженням було встановлено, що перший фактор, на який звертають увагу безробітні, – це заробітна плата – 80% готові працювати менше ніж, за 20 тисяч гривень на місяць. При цьому компанії сьогодні пропонують навіть вищий розмір зарплати, ніж в середньому хочуть люди, але суттєвий дефіцит кадрів все одно зберігається.Є інші фактори, які суттєво впливають на мотивацію пошукачів роботи. Виявилося, що важливу роль відіграє, наприклад, робочий графік. Лише 56% респондентів готові працювати повний робочий день, в той же 94% вакансій потребують повної залученості працівника.Дослідження встановило ставлення безробітних людей до можливості отримати освіту, щоб або підвищити кваліфікацію, або знайти роботу. Як з'ясувалося, лише 23% безробітних готові до навчання. "30% взагалі не готові змінювати свою професію, навіть, якщо ми розуміємо, що вона не потрібна", – сказала Олена Колеснікова, додавши, що 47% безробітних не розуміють, чи потрібна їм додаткова освіта."Це погані показники, це говорить про ставлення наших людей до освіти і для чого вона потрібна", – прокоментувала представниця Федерації металургів, додавши, що, на жаль, багато людей не бачать, як освіта або перекваліфікація можуть вирішити їх проблеми.Не працює система професійної орієнтації, яка має показути людям зв'язок між їх освітою і кар’єрним шляхом.Важливим аспектом для успішного пошуку роботи є зміна місця проживання, тобто переїзд до іншого населеного пункту, де розташовані офіси або виробничі потужності перспективного роботодавця. Як виявило дослідження, що найбільша категорія опитаних, яка згодна на такий крок, – це люди з інвалідністю. "Це абсолютно неочікувано, всі інші категорії – менш мобільні. З тих, хто готовий рухатися, найбільший відсоток – це люди з інвалідністю і як не дивно, внутрішньо переміщені особи не настільки у нас активні", – прокоментувала Олена Колеснікова.Дефіцит кадрів у різних галузях економікиВиступаючи на початку конференції, голова наглядової ради незалежного аналітичного центру We Build Ukraine Олександр Кубраков сказав, що наявність кваліфікованої робочої сили – це фактор, від якого залежать всі галузі економіки."Ми втратили людей, частину територій та виробництв. Але водночас ми маємо можливість експортувати наші товари на нові ринки, міжнародні компанії після виходу з росії стали розглядати Україну для роботи. Все це потрібно було переосмислити і усвідомити, що зʼявились greenfield-галузі, куди інвестори можуть заходити "з нуля", – зауважив Кубраков.Він додав, що залучення інвестицій має бути скоординоване із вирішенням проблем на ринку праці, щоб забезпечувати новостворені підприємства мотивованими та кваліфікованими працівниками.Про дефіцит кадрів згадали і представники конкретних галузей. Голова дефенс напряму Федерації роботодавців України Ігор Фоменко зазначив, що оборонна промисловість, яка під час війни зросла найбільше, відчуває значний дефіцит робочої сили. Однією з причин цього явища він називає морально-психологічний тиск на людей, які задіяні в ОПК, адже вони є мішенню для ворога. "Вчора був прильот, а завтра тобі треба йти на роботу, це глибока історія, яку треба враховувати при залученні людей в галузь ОПК", – сказав Фоменко, додавши, що також на людей впливає висока відповідальність за виконання замовлення від держави.Ще одним фактором, який тисне на галузь – це швидка зміна технологій на фронті. "Фактично кожні 4-6 місяців відбувається зміна тактико-технічних параметрів деяких видів озброєння і це теж стосується питання вимог до людей, які працюють в галузі", – сказав він.Про дефіцит кадрів свідчить той факт, що різні підприємства ОПК конкурують між собою за відповідальних та професійних кадрів. Дефіцит кадрів також є викликом для аграрно-промислового комплексу. За словами генерального директора асоціації Український клуб аграрного бізнесу Олега Хоменка, до війни дефіцит кадрів у сільському господарстві був на рівні 10%, зараз цей показник складає 30%. Основними факторами, які зумовлюють таку ситуацію є те, що робота в АПК – це важка і малопрестижна робота, вона вимагає проживання у сільській місцевості."Молоді це не цікаво, молоді цікава часткова зайнятість, гнучкий графік, триденний робочий тиждень. У сільському господарстві, на жаль, такого немає", – прокоментував Олег Хоменко.За його словами, ще однією причиною чому молодь не спішить їхати в сільську місцевість – це відсутність інфраструктури. Агрокомпанії вирішують проблему дефіциту робочої сили шляхом застосування нової техніки, яка потребує меншої участі людини. Підвищення престижу робітничих спеціальностей Під час конференції Олена Колеснікова сказала, що вкрай необхідно посилювати профорієнтацію, ще зі школи треба працювати з дітьми, щоб вони розуміли зв'язок між обраною ними освітою та майбутньою професією. Мають бути окремі програми профорієнтації для різних категорій населення – для випускників шкіл, для дорослих, для людей більш старшого віку та для військових."Поки ми не пояснимо людямі, як пов'язана освіта з подальшим працевлаштуванням, то й надалі ми будемо мати такий дисбаланс на ринку праці", – сказала вона.Також Федерація бере участь у підготовці до другого читання нової редакції закону "Про професійну освіту". У цих навчальних закладах пропонується утворити наглядові ради, які будуть складатися із представників бізнесу та місцевих органів влади, як розпорядників об'єктів комунальної власності. Таким чином, бізнес зможе напряму впливати на освітні програми закладів профтехосвіти, які будуть готувати спеціальності, які дійсно затребувані на ринку.За словами Колеснікової, дуже важливо змінити застарілі радянські вимоги до стану здоров'я деяких професій. Вони вже не відповідають сучасним реаліям, оскільки відбулася значна автоматизація процесів, змінилося обладнання та рівень його безпеки. Складається ситуація, коли на підприємство приходять ветерани, які отримали ті чи інші травми, але можуть професійно та безпечно виконувати певну роботу і чисто по формальним причинам роботодавець змушений їм відмовити."Ми вже почали діалог з Міністерством у справах ветеранів, щоб змінити застарілі, радянські підходи до працевлаштування, вимог до робочого місця і трохи дерегулювати цю систему", – додала спікер.Також пропонується змінити назву "профтехучилище" на "коледж", а "учень" на "студент", що, на думку авторів, додасть престижності цим закладам і їх відвідувачам. Загартовані боєм: програми працевлаштування ветеранів від державиОкрема сесія конференції була присвячена питанню працевлаштуванню ветеранів та ветеранок. Профільна заступниця міністра Юлія Кірілова повідомила, що на сьогодні вже зареєстровано більше одного мільйона ветеранів. "1,3 мільйони – це проактивне населення, яке повернеться на свої робочі місця. Це люди, які вже мають свою професію, які мають власний досвід. Ми маємо створити умови, щоб не втрачати цих людей", – сказала вона.Для цього, міністерство запустило сайт, який називається "Кар'єра ветерана". На ньому люди, які повернулися з війни, можуть розмістити свої резюме, вказати навички із цивільного життя, нові знання та вміння, які були набуті під час військової служби. Також міністерство реалізує програми професійної адаптації ветеранів, наприклад, держава оплачує вартість перекваліфікації, здобуття нового рівня освіти.Юлія Кірілова підкреслила, що найважливіша ініціатива на сьогодні – це спільна робота Мінветеранів, Національного агентства кваліфікацій та Федерації роботодавців щодо створення нової кваліфікації "Загартовані боєм". "Ми перекладаємо військовий досвід на цивільний і вносимо відповідні зміни до професійних стандартів", – сказала заступниця міністра у справах ветеранів.На сьогодні ветерани можуть підтвердити свою кваліфікацію, яку вони мали у цивільному житті, у кваліфікаційних центрах. Після цього, їм буде легше пропонувати роботодавцю свої послуги.У Верховній Раді на сьогодні готується обговорення запровадження квот на працевлаштування ветеранів на державну служба та на підприємства. "Є декілька ініціатив обов'язкового квотування для тих, хто захоче працювати, наприклад, на державній службі. У нас готується пропозиція, щоб така квота була щонайменше 10%. Обговорюється квотування і для приватного бізнесу в розмірі 5%", – прокоментувала голова комітету парламенту з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк.Вона наголосила, що ініціатива запровадження квот перебуває на стадії обговорення, оскільки ще не напрацьована спільна позиція різних стейклдерів, хоча сама ідея квот у суспільстві підтримується. "Ми не хотіли б зробити так, щоб ця квота не працювала, була просто формальною тому, в парламенті 24 липня на базі комітету соціальної політики будуть великі комітетські слухання саме за цією тематикою. Я впевнена, що ми знайдемо рішення, яке буде працювати для ветеранів, до яких ми повинні відноситися з особливою повагою", – додала голова парламентського комітету.Залученість бізнесу до підтримки ветеранів Присутні на конференції центру We Build Ukraine представники бізнесу розповіли про свої програми підтримки ветеранів. Голова ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник наголосив, що треба постійно підтримувати зв'язок із людьми, які були призвані до лав сил оборони, надавати їм підтримку протягом всього строку військової служби.Одна з найбільших в Україні компаній за кількістю ветеранів у колективі – це Група "Метінвест". За словами керівниці напрямку групи по зв'язкам з громадськістю Зої Гейнце, на сьогодні майже 11 тисяч співробітників компанії пройшли або проходять службу в силах оборони, близько однієї тисячі повернулися на виробництво. Група готова приймати на роботу ветеранів, в тому числі, які працювали в інших компаніях.Підтримка військових у "Метінвесті" починається з моменту залучення людини до сил оборони, вона включає фізичну та психологічну складові. Якщо стається поранення, компанія надає допомогу для відновлення військового, фінансує протезування та відновлення. За словами Зої Гейнце, на ці заходи у 2024 році було спрямовано 250 тисяч доларів, а цього року планується виділити 550 тисяч доларів.Під час повернення людини з війни, вона може підтвердити свою кваліфікацію на робочому місці, що значно економить час. Якщо ветеран не може повернутися на попереднє робоче місце, йому дається можливість отримати перекваліфікацію, в тому числі – у корпоративному університеті "Метінвест Політехніка". Зоя Гейнце зазначила, що компанія приділяє особливу увагу програмам, які навчають колектив як правильно співпрацювати з людиною, яка повернулася з війни на виробництво. "Тому, що не ветерани мають адаптуватися до суспільства, а суспільство має адаптуватися до ветеранів", – зауважила представниця Групи "Метінвест".Вигорання на робочому місціНайбільший тягар повномасштабної війни несуть на собі військові, проте й люди, які працюють в тилу перебувають у стані постійного стресу. Про це свідчить дослідження, яке було проведене компанією Gradus Research. "Чи впливає постійний стрес на здоров'я? Так, впливає і дуже сильно. Двоє із трьох чоловіків та троє із чотирьох жінок відчувають себе вигорілими", – сказала засновниця і директорка Gradus Research Євгенія Близнюк.За її словами, під вигоранням зазвичай розуміють відчуття, що немає сил вставати зранку і робити свої щоденні справи. Причинами цього є проблеми на роботі, відчуття невизначеності того, що буде далі. Люди знаходять розраду у спілкуванні із близькими Також важливо, щоб роботодавець нагадував про цінність працівника. За результати дослідження 40-50% опитаних думають про звільнення. Щоб утримати людей та зберегти їх продуктивність на високу рівні, найголовнішим фактором залишається фінансова винагорода, проте важливу роль грають позитивне робоче середовище, можливість кар'єрного росту, гнучкий графік роботи та лідери, які надихають."Найбажаніша ініціативі від компанії, на яку очікують люди, – це гнучкість місця та графіку роботи. Люди звикли працювати віддалено і воліюють зберігати цю опцію", – додала Євгенія Близнюк.Виклики сучасностіНовим викликом на ринку праці стає запровадження технологій на основі штучного інтелекту та роботизація. Як повідомив віце-президент, глава ЕРАМ в Центральній та Східній Європі Юрій Антонюк, ці два фактори вже починають заміщувати ряд професій."Ми маємо думати, що ми будемо робити з людьми, коли штучний інтелект буде все більше й більше замінювати і доповнювати нашу роботу. Це стосується не лише цифрових напрямків, наприклад, ІТ, де вже йдуть планомірні скорочення у великих компаніях. Це приходить і в фізичну сферу через ту ж роботизацію", – прокоментував топ-менеджер ЕРАМ.За його словами, бізнес і держава мають дати людям можливість підготуватися до цих змін. Треба подумати про перекваліфікацію людей, навчити їх працювати зі штучним інтелектом. Вже через 3-5 років ситуація можу дуже сильно змінитися і попит на багато спеціальностей значно зменшиться, тому бізнеси і люди мають бути до цього готові.Водночас є низка позитивних тенденцій. Коментуючи проблему того, що багато українців виїхало за кордон, голова наглядової ради центру We Build Ukraine Олександр Кубраков навів приклад з його досвіду роботи в ІТ-галузі: у 2014 році багато ІТ-спеціалістів з Криму та сходу України так само виїжджали за кордон, але згодом повернулися до України."Виявилось, що протягом 2-4 років повернулася переважна більшість людей, наприклад в IT-секторі. Одна з причин – від переїзду не змінився рівень їх зарплат, але вартість життя в новій країні виявилася вищою", – пояснив Кубраков.Ще один приклад – будівельна й металургійна галузі. Коли з боку держави почалася активна комунікація з бізнесом щодо необхідності збільшення середніх зарплат, відтік працівників скорочувався до 2022 року."Ми наполегливо працювали з бізнесом і просили суттєво підвищувати мінімальну зарплату в галузі. Як наслідок, поступово у будівництві зарплата зросла з 9 до 25 тисяч гривень, у металургії – майже до одна тисяча євро. І це реально спрацювало – люди почали повертатися. Отже, якщо є безпека і гідна оплата – люди повернуться. Відповідно ми побачимо і зростання економіки", – підсумував Кубраков.
