Величезні втрати російської армії в Україні погіршуються тим, що співвідношення поранених та вбитих у її військах залишається на рівні найгірших показників Другої світової війни. Це означає, що з початку вторгнення з лав окупантів могли вибути сукупно до 100−125 тис. осіб — левова частка сил, які РФ спочатку стягнула до кордонів України.
Таку оцінку озвучує журнал Economist, який спробував оцінити відносні втрати російської армії в Україні у порівнянні з іншими війнами.
НВ переказує головні висновки цієї публікації.
Починаючи з 1816 року війни — за винятком світових — забирали в середньому 50 життів на день (кількість загиблих на полі бою).
"Війна Росії в Україні набагато кривавіша", — констатує The Economist, узагальнюючи навіть найменші оцінки втрат російської армії від Вільяма Бернса, директора ЦРУ;
Річарда Мура, керівника британської розвідки МІ-6, та Мікки Маррана, голови естонської служби зовнішньої розвідки. Усі вони озвучували дані, згідно з якими з 24 лютого в Україні загинуло щонайменше 15 тис. російських військовослужбовців, тобто в середньому понад 100 на день.
Верхню планку оціночних втрат армії РФ з боку західних країн наприкінці червня озвучував міністр оборони Великої Британії Бен Уоллес, який заявив, що Росія втратила вбитими до 25 тис. осіб. Хоча Генштаб ЗСУ наводить набагато вищі цифри: 27 липня, на 154-й день війни, кількість убитих в Україні окупантів перевищила 40 тис. (що означало б у середньому майже 260 смертей в силах вторгнення щодня — прим. ред).
Опубликовано Facebook App "За моїми очікуваннями, ця війна перевершить за своєю смертоносністю інші великі європейські війни, без урахування світових, такі як франко-пруська війна 1870−1871 років", — зазначив Пол Пост з Університету Чикаго.
Кількість поранених російських військовослужбовців оцінити ще складніше — хоча це дуже важливо, оскільки «ефективність армії залежить не від того, скільки її солдатів загине, а від того, скільки з них вибуло з лав», нагадує The Economist.
Почасти такий підрахунок ведуть, намагаючись відстежувати дані з польових шпиталів ворога, оцінюючи запаси крові та інші показники медичної діяльності. Однак частіше аналітики озвучують цифри поранених, виходячи з припущення, що їхня кількість визначається певним прогнозованим співвідношенням щодо числа вбитих.
У цьому сенсі втрати армії РФ в Україні набагато гірші, аніж співвідношення поранених та вбитих у нещодавніх сучасних конфліктах, де брали участь західні армії, і приблизно відповідає втратам у найбільших війнах в історії людства, пояснює далі The Economist.
Під час Першої та Другої світових воєн середнє співвідношення втрат для армії США було приблизно 3:1 — тобто на кожного вбитого припадало трохи більше ніж троє поранених, згідно з даними Dupuy Institute. Однак наприкінці ХХ — на початку ХХI століття ця ситуація змінилася: тепер військовослужбовці західних армій, як правило, йдуть на війну в кращому стані здоров’я, мають більш сучасне спорядження та озброєння і швидше евакуюються з поля бою, якщо отримали травми, а також загалом можуть розраховувати на якіснішу медичну допомогу.
Тому війна, в якій у 1860 році загинуло б 1200 солдатів, в 1980 році забирала б в середньому 800 життів, а багато хто з тих, хто в минулому столітті загинув би, тепер виявлялися лише пораненими, підрахувала дослідниця Таніша Фазал з Університету Міннесоти.
За її оцінками, саме тому під час війни в Іраку (2003−2011) співвідношення вбитих і поранених в армії США покращало до 9:1, а в Афганістані — навіть до 10:1 (тобто на кожних 10−11 американських військовослужбовців, що вибули з ладу, припадав лише один убитий, тоді як у період світових воєн — більше трьох).
Співвідношення числа вбитих до поранених у війнах США, західних країн та Росії / Фото: The Economist Ці показники — найвищі та найкращі з досягнутих будь-коли в сучасній великій війні — стали результатом кількох факторів. Головний із них — прагнення надати невідкладну допомогу солдатам протягом 60 хвилин після поранення, так званої «золотої години», коли допомога найбільш ефективна. Також армії США вдалося рятувати більше поранених шляхом розгортання більшої кількості хірургічних бригад та прискорення медичної евакуації, для чого американські війська активно використовували гелікоптери.
Проте війна в Україні дається російській армії набагато більшою ціною, констатують фахівці. Її допомога пораненим не така ефективна: і внаслідок більш обмежених можливостей для використання гелікоптерів, які більше ризикують бути збитими, аніж в Іраку чи Афганістані, і внаслідок ширших проблем самої армії РФ. Її військова медицина менш розвинена, ніж у західних країнах, зазначає Рональд Ті, експерт з військово-медичної логістики в Королівському коледжі Лондона, та має особливі прогалини в тому, як парамедики надають допомогу пораненим із бойовими травмами. До того ж, за радянською традицією, акцент робиться на відправлення поранених назад до тилових лікарень. «Все це добре, — каже Ті, — але в результаті поранення перетворюються на смерть через довші ланцюжки евакуації».
Таку ситуацію підтверджують і західні оцінки, пише The Economist. Бернс і Марран, голови спецслужб США та Естонії, заявляли, що Росія втратила втричі більше поранених, аніж убитих. Це приблизно відповідає документам, які Україна захопила у першій фазі війни. Вони свідчили про втрати в 1-й танковій армії РФ станом на середину березня та виявляли співвідношення поранених до вбитих на рівні 3,4:1. За оцінками відомого військового експерта Майкла Кофмана, аналітика Center for Naval Analyses, це співвідношення може знижуватися в міру того, як помирають поранені солдати — або зростати, якщо на полі бою домінує артилерія, як це було в останні місяці (якщо брати до уваги, що такі удари завдають багатьом військовослужбовцям осколкових поранень).
Саме це співвідношення має найважливіше значення для оцінки того, як сильно постраждала в боях в Україні російська армія, що є ключовим показником у затяжній війні на виснаження, пише The Economist.
Якщо брати до уваги оцінки американської та естонської розвідок, то співвідношення 3:1 передбачає, що з початку вторгнення до 60 000 бійців армії РФ вибули з поля бою (вбитими + пораненими) — хоча деякі солдати, які отримали поранення в лютому чи березні, вже могли одужати відтоді, зазначає видання.
Якщо ж коректною є кількість загиблих окупантів, озвучена главою Міноборони США Беном Уоллесом (щонайменше 25 тис. убитих), це означає, що до 100 тис. осіб з окупаційної армії в той чи інший момент вибули з лав армії (смерті разом з пораненими).
"Це число збільшується до колосальної цифри в 125 000 осіб — що еквівалентно всій наземній бойовій силі, з якою Росія почала війну, — якщо нова західна артилерія, поставлена Україні, збільшила співвідношення до 4:1", — продовжує підрахунки The Economist.
Видання зазначає, що такі цифри змушують деяких аналітиків, включаючи Кофмана, сумніватися в тому, що кількість загиблих росіян перевищує оцінки США чи Британії, інакше проблеми російської армії в Україні були б ще очевиднішими.
Проте, контраргументує автор The Economist, саме такий масштаб втрат (пораненими та вбитими) міг би пояснити, чому так багато російських батальйонів вкрай недоукомплектовано, чому їхнє просування на Донбасі надзвичайно повільне і чому армія РФ зараз збирає резервні батальйони з добровольців по всій країні.
"Якщо найближчими місяцями Україна реалізує великомасштабний контрнаступ у Херсонській області, це ще більше „розтягне“ російські сили", — прогнозує видання.
При цьому офіцерам, які очолюють армію, завдано особливого удару: вбито «тисячі» лейтенантів і капітанів і «сотні» полковників армії РФ, цитує The Economist дані одного з американських чиновників від 22 липня.
"Не дивно, що кількість солдатів, які відмовляються воювати, тепер обчислюється тисячами", — заявило інше джерело видання.
"Це його [Путіна] гарматне м’ясо", — наводить The Economist оцінку Річарда Мура, глави британської розвідки МІ-6.
