Керівник Офісу президента — про звільнення голови СБУ і генпрокурора, вплив Олега Татарова, гарантії від західних партнерів та інше
З головою Офісу президента Андрієм Єрмаком НВ зустрівся 18 липня, вже після того, як Володимир Зеленський зробив найгучніші кадрові зміни за час повномасштабної війни — усунув від виконання обов’язків керівника СБУ і свого старого товариша Івана Баканова, та відсторонив генпрокурорку Ірину Венедіктову.
На час інтерв'ю обидва ще не були звільнені Верховною Радою з займаних посад, але вже стали відомі їхні тимчасові наступники, — обидва пов’язані з заступником Єрмака Олегом Татаровим. Тож експерти та ЗМІ заговорили про підсилення контролю ОП над правоохоронними органами. І прізвище «Єрмак» опинилось на перших шпальтах масмедіа.
До подібної «популярності» правій руці Зеленського не звикати, — Єрмака регулярно підозрюють у різних «гріхах». Лише за декілька днів до цього про голову ОП багато говорили у контексті заяви американської конгресвумен Вікторії Спартц.
Про усе це та про багато чого іншого НВ і поговорило з Єрмаком, який сам себе називає «менеджером президента».
— 17 липня президент усунув від виконання обов’язків керівника СБУ Івана Баканова та відсторонив генпрокурора Ірину Венедіктову. Баканов усунутий відповідно до статті 47 Дисциплінарного статуту ЗСУ — «неналежне виконання службових обов’язків, що спричинило до людських жертв або інших тяжких наслідків». Про що саме йдеться? Адже це формулювання звучить як серйозне обвинувачення, за яким може послідувати щонайменше кримінальна справа…
— У першу чергу — це рішення президента. Метою цього рішення є унеможливити вплив найвищих посадових осіб Офісу генпрокурора та СБУ на резонансні справи, які відбувалися останніми днями щодо колаборантів і щодо зрадників. Тому я би не робив сьогодні ще далекоглядних якихось висновків. Останнім часом президент відвідував декілька районів, у першу чергу — це райони, в яких, на жаль, були факти, що керівники СБУ і співробітники прокуратури або залишилися на окупованих територіях і почали співпрацювати з окупантами, або якимось дивним чином їх не було, коли треба було захищати ці райони. Президент завжди говорив, що він буде розбиратися з цими усіма випадками, тому що ми у війні, війна продовжується. Люди у першу чергу потребують справедливості. Тому я не хотів би коментувати це рішення президента. Думаю, що подальші кроки будуть відповідати у тому числі і на запити суспільства, і на ті запитання, які ви поставили.
— Президент у своєму відеозверненні згадував Харків і Херсон. Чи зрозуміло вже, що робили працівники СБУ в Херсонській області? Чи дійсно це полегшило окупантам доступ до Херсону і чи саме це призвело до того, що місто швидко окупували?
— На ці запитання повинно відповісти слідство. Можу сказати так: дійсно президент згадав невипадково і Харків, і Херсон. Дійсно там відбувалися події, які не можуть відбуватися і не повинні відбуватися. Тому це також є причинами рішення президента. Але давайте дочекаємося відповідних висновків слідства. Ми точно зацікавлені більше ніж хто-небудь, щоб суспільство отримало відповіді, хто як себе вів, хто де був 24 лютого, хто як виконував свої обов’язки.
— Це правда, що Баканова не було 24 лютого в Києві?
— Я не маю такої інформації. Можу сказати про себе. Я з’явився тут о 5.20 ранку, другим після президента і залишаюся тут по сьогоднішній день. Я був тут з першої хвилини і буду залишатися до нашої перемоги на місці. Також вся моя родина, включаючи моїх батьків, всі ці дні залишається в Києві, нікуди навіть на день не від'їжджали. Мій молодший брат воював під Києвом і захищав Київ. А ті, хто критикують, для того, щоб мати моральне на це право, повинні відповісти: де вони були 24 лютого?
25 лютого Володимир Зеленський записав відеозвернення біля ОП, показавши команду, яка з ним залишилася на Банковій. Серед присутніх – прем'єр Денис Шмигаль (позаду президента), голова ОП Андрій Єрмак (у центрі), голова фракції СН Давид Арахамія (праворуч), радник голови ОП Михайло Подоляк (ліворуч). Керівника СБУ Івана Баканова нема / Фото: скріншот з відеозвернення президента України — Ті люди, які зараз тимчасово очолили СБУ і Офіс генерального прокуратура (ОГП) мають хороші стосунки з вашим заступником Олегом Татаровим. Як встановили ЗМІ, і Василь Малюк з СБУ, і Олексій Симоненко з ОГП гуляли на його минулорічному дні народженні. У зв’язку з цим виходить, що Татаров зараз посилює свій вплив на правоохоронні органи. Тобто, і ви також. Що ви можете відповісти на ці звинувачення?
— Перше, що можу відповісти: я не гуляв на дні народженні Татарова, тому не можу ні підтвердити, ні спростувати, чи були вони там. І коли президент приймав рішення щодо їхнього призначення, що важливо — «тимчасово виконуючими обов’язки», це точно не впливало на це рішення. Є відповідна процедура, за якою президент визначав, на кого він покладає ці обов’язки.
Що стосується посилення, — ці конспірологічні теорії я чую кожного дня. Можу сказати, що я як відчував себе з першого дня менеджером президента, так і відчуваю. У мене нема жодних інших цілей, окрім служіння моїй країні і роботі на президента. Що стосується впливу пана Татарова: він мені ці кандидатури не пропонував, а я, відповідно, не пропонував президентові.
Я не відчуваю, що після цих призначень якимось чином змінився мій статус або мій вплив на ці процеси. Я продовжую працювати 24/7. Основні мої напрямки, крім тих, які були в мирні часи: наша армія повинна отримати всю необхідну зброю. І я бачу сьогодні результати, у тому числі, і моєї роботи. Це результат наших багатьох розмов. Наступна відбудеться цього четверга — з паном Марком Міллі [головою Об'єднаного комітету начальників штабів армії США], паном Джейком Салліваном [радником президента США з нацбезпеки] і паном Залужним [головнокомандувачем ЗСУ]. Цього разу до неї долучаться ще наші британські колеги у такому ж статусі. У тому числі завдяки цій роботі сьогодні ми маємо HIMАRS, маємо MRLS [американські реактивні системи залпового вогню], я з цим словом прокидаюся і засинаю. Інший напрямок — це санкції. І також нова складова моєї роботи — це гарантії безпеки.
— Перший заступник Венедіктової – Роман Говда, але чомусь призначають тимчасовим керівником Офісу генпрокурора Симоненка, який ховав кримінальну справу проти Татарова, що її розслідувало НАБУ, і робив усе, щоб про неї усі забули. Ось чому цю персону пов’язають з Татаровим безпосередньо…
— Відповідно до закону про правовий режим військового стану, президент сам визначає, кого призначати. Це не обов’язково покладається на першого заступника. Я сказав з самого початку, що головною ціллю було забезпечити абсолютно прозоре розслідування всіх цих фактів щодо колаборантів, щодо можливих зрадників і т.д. Думаю, що саме це викликало призначення в одному випадку першого заступника, в іншому випадку — просто заступника. Це відповідає чинному законодавству і закону, який був прийнятий.
Я закликаю робити висновки за фактами. Про мого брата теж багато що говорили, але людина взяла зброю і пішла захищати свою країну. А хтось, хто говорив про нього, — треба запитати, де був у цей час і чим займався. Тобто життя завжди розставляє крапки.
Я так і не навчився правила сучасних політиків, коли можна робити мало, а говорити багато. Я звик працювати, а не говорити. Я розумію, що багато з того, що я сьогодні роблю — люди про це навіть не знають. І треба змінювати цю свою рису, але мені поки що складно, я інша за складом характеру людина.
Але для мене важливіше добиватися результату, особливо коли в нас триває війна. Ви пам’ятаєте, перша моя публічна поява була, коли я займався першим обміном [7 вересня 2019-го року 35 «бранців Кремля» повернулися додому, серед них були військові моряки і режисер Олег Сенцов]. Я і тоді стояв в сторінці.
— Але зараз ситуація змінилася, ви вже не в сторінці…
— А я не змінився. Добре пам‘ятаю момент, коли ми прилетіли. Дуже багато політиків досі не можуть мені вибачити того, що ми тоді зробили. І, до речі, саме з того моменту почалися перші замовні статті проти мене…
— Ви маєте на увазі не можуть пробачити, що обмін вдався?
— Так. Деякі політики не змогли мені цього вибачити. Я дуже добре пам’ятаю, як ми прилетіли, як багато було людей. Хтось хотів опинитися перед камерами. А я, навпаки, хотів поїхати. Якщо б президент не спитав, а де Єрмак, і не покликав, я б просто сів у машину і поїхав. Тому що я інша людина і залишаюся нею. І хто мене добре знає і ті, хто мене оточують, знають, що я не змінився за три роки.
— Але тепер ви на всіх фотографіях…
— Це не було моєю ціллю.
— Над якими новими санкціями проти РФ працює зараз ваша група, яку ви створили разом з Майклом Макфолом, колишнім послом США в Росії?
— Санкції почали видавати і без нас. Ми побачили, що багато санкцій мають дуже красиві назви, але не працюють. Багато з них є абсолютно неефективними. Сьогодні з кожним новим пакетом, санкції стають болючішими, такими, які влучають у потрібну точку. Зараз ми працюємо у першу чергу над тим, щоб визнати Росію країною-спонсором тероризму. Дуже важливо, щоб це прийняв американський конгрес. Про це буде говорити перша леді Олена Зеленська, яка буде виступати в конгресі США. Ми продовжуємо тиснути і співпрацювати з нашими колегами.
Для продовження надання Україні своєчасної військової допомоги, дуже важливо, щоб процес був відкритим. Ми почали проводити телефонні дзвінки, коли присутні і генерал Міллі, і пан Салліван. За моєю ініціативою ми створили в Офісі президента щотижневі брифінги, на які ми запрошуємо представників посольств, військових Британії і США. Брифує їх мій заступник Роман Машовець. Заслуховує військових, розповідає, що відбувається. Є включення із фронту. Для того, щоб у наших партнерів не було жодних запитань і вони були причетні до того, що відбувається. Це дуже важливо.
— Щоб вони знали, де і як їхня зброя використовується?
— Де яка зброя. Навіть коли останній раз в Україні був Шон Пенн [американський актор і кінорежисер], було дуже важливо, щоб він поїхав і показав, як працюють Хаймарси і що наші хлопці розповідають. Щоб американське суспільство бачило, як це використовується. Тому що дуже багато маніпуляцій, російська пропаганда витрачає шалені гроші для того, щоб говорилося, що це не так.
Отже, сьогодні ми сконцентровані: Росія — спонсор-тероризму і також на індивідуальних санкціях. З нами співпрацює НАЗК, вони створили відповідну систему, там багато тисяч і російських бізнесменів, яких сьогодні ми подаємо на санкції.
— Нещодавно американська конгресмен Вікторія Спартц висунула вам довгий перелік різноманітних претензій і надіслала навіть листа президенту США. Як вплинув цей скандал на ваше спілкування із західними партнерами? Як вони на це відреагували?
— У мене є постійний контакт, він не змінюється вже багато місяців — з паном Салліваном. Я з ним розмовляв минулого тижня, я з ним буду розмовляти у четвер. Якщо ми не розмовляємо, ми обмінюємося текстовими повідомленнями. Таке ж активне спілкування у мене продовжується з британськими партнерами, і з іншими. Жодних змін. Більш того, я знаю, що розголосу так званий скандал у США не мав. Його більше спробували поширювати тут у нас. На жаль сьогодні політичні інтереси деяких наших політиків змушують їх використовувати це проти мене і проти нашої команди. Мої ініціативи, можете перевірити, щодо прозорості і контролю використання зброї, з’явилися задовго до того, як це почалося. Я все ж таки вважаю, що люди розумніші за будь-яку пропаганду і тому жодним чином не відповідав. Хоча це образливо, хоча це неправда, хоча це абсолютна брехня.
— У серпні вже повноцінно запрацює ленд-ліз. Які наші очікування? Що ми можемо завдяки ленд-лізу отримати і чи може це вплинути на ситуацію на фронті?
— Сьогодні наша основна мета — це перемога. Сьогодні ми розглядаємо тільки цю мету. Для цього нам потрібно, щоб наші військові мали усе, що їм необхідно. Вони мають свій характер, вони мають свій професіоналізм. Вони усе мають, окрім достатнього оснащення, достатньої зброї. Основне завдання ленд-лізу — щоб ми отримали усе вчасно. Для нас дуже важливо, не входити в зиму. Після зими, коли росіяни будуть мати більше часу окопатися, безумовно, буде важче. Вони нас в це тягнуть. Для нас дуже важливо не дати їм таку можливість.
— Президент нещодавно у своєму відеозверненні сказав, що віддав наказ деокупувати Південь. Наскільки великі шанси деокупувати Південь, не входячи в зиму?
— У нас є велике бажання і в нас є абсолютне розуміння, що це треба робити. Але це тема, за якою стоять життя людей. Тому є бажання, є абсолютне розуміння, що це треба зробити — і на цьому крапка. Давайте краще порадіємо, якщо це відбудеться. Наша мета — точно деокупація усіх наших територій. Але це важка робота. Коли проти тебе ворог, у якого набагато більше і зброї, і людей. Ми повинні перемогти, при цьому зберегти як можна більше наших людей. Тому що герої повинні бути живими.
— Хто з країн готовий бути нашим гарантом безпеки? Я пам’ятаю, коли починалися ці розмови, спочатку серед була ідея, щоб і Росія була гарантом безпеки. Зараз це вже не обговорюється.
— Це не ми їм запропонували, це Росія хотіла бути. Але неможливо бути агресором і одночасно гарантом безпеки. Після Бородянки, після Бучі, ні ми, ні наші партнери не бачать можливості, щоб Росія була серед країн, які надають нам гарантії.
Що стосується гарантій. Коли війна закінчиться, ми залишимося з декларативною позицією в Конституції, що ми йдемо до НАТО. Ми повинні мати гарантії до того моменту, коли ми або опинимося в НАТО, ми не відмовляємося від цього, або буде якийсь інший оборонний альянс з нашими міжнародними друзями і партнерами. Тому ми запропонували країнам, що ми хотіли б, щоб на шляху до НАТО вони надали нам ці гарантії безпеки.
— Хто готовий надати нам такі гарантії?
— Сьогодні ми ведемо перемовини у першу чергу з такими країнами, як США, Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Польща, Туреччина, Австралія і багато інших. Я не говорю, що вони сказали: так, ми готові. Нам Будепаштський меморандум № 2 не цікавий. Думаю, що це буде така конструкція, у якій буде велика угода з багатьма учасниками, а потім додатково будуть двосторонні, більш детальні договори, з нашими партнерами. Сьогодні про зацікавленість в таких договорах заявила і Великобританія, і Польща, в принципі ми говоримо і з США.
Для того, щоб це прискорити, ми створили групу з Андерсом Фог Расмуссеном, який був генсеком НАТО, до якої вже долучилися декілька експертів. Головна мета — виробити рекомендації зсередини. Щоб нам ніхто не говорив, що це не кореспондується з НАТО. Є людина, яка була генсеком НАТО. Ми домовилися, що до кінця літа буде перший документ, який ми будемо використовувати, як рекомендації.
— Відчувається, що в деяких європейських країнах з’являється втома від війни. З’являються, наприклад, колонки німецьких інтелектуалів у західній пресі, у яких вони закликають, що Україна має розмовляти з Росією, сідати з нею за стіл перемовин. Чи схиляють нас до цього партнери теж?
— Росія вкидає великі гроші, особливо в європейські країни. Ми не живемо в космосі, ми розуміємо, що це відбувається кожного дня і цьому треба протистояти. Ми застосовуємо все — від виступу в Конгресі до виступу президента на Grammy [музична нагорода], є зірки, є Шон Пенн. Тому що хтось почує в конгресі, хтось почує на концерті, хтось почує на площі, — ця робота нон-стоп проводиться.
Що стосується перемовин з РФ, сьогодні єдині перемовини, які відбуваються — це перемовини щодо розблокування наших портів. Вони відбуваються на рівні наших військових і на рівні Міністерства закордонних справ, але тільки за посередництвом ООН. Я спілкуюся з генсеком ООН Антоніу Гутеррешем, з росіянами не спілкуюсь. Думаю, що ми маємо певний прогрес. Але для нас питання безпеки — номер один. Ми їм [росіянам] точно не віримо — це зрозуміло.
У нас триває дуже важлива робота щодо Книги катів. Я хочу, щоб сьогодні кожний солдат, який ступив на нашу землю, його родичі, його діти, його сім'я також були в списках на санкції. Вони усі повинні знати, що якщо ти прийшов вбивати українців, твої діти не повинні їхати навчатися в цивілізовані країни. Це поки що важко з юридичної точки зору, але ми працюємо над тим, щоб родини цих солдатів навіть не могли поїхати відпочивати в Туреччину. Сьогодні це ще складно, але в майбутньому ми точно цього досягнемо. Вони усі повинні відповісти за те, що вони наробили.
